Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.

Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини.
Зерно, зернина, зернятко… Щоразу воно схиляє до роздумів. Хліб це життя. Ще в глибинах віків так уже склалося на Україні, що хліб у хаті – це достаток, добробут, це і відрада і впевненість у завтрашньому дні.
Споконвіку кожна українська сім’я старанно працювала на власній , землі, навіть тоді , коли її було небагато. Земля була основою життя селянської сім’ї. Виховуючи дітей, батьки прищеплювали любов до найсвятішого – до землі.
Як можна забути, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?
Ні, не забудемо! 23 листопада 2022 року в 5-В класі відбулась виховна справа «Україна пам’ятає, світ визнає». Метою заходу було ознайомлення учнів про Голодомор 1932-1933 років, його причини та наслідки, а також виховання почуття стурбованості кожного долею невинних жертв; навчати сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; сприяти пробудженню бажання ви­вчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни. Під час заходу учні переглянули тематичний анімаційний фільм, який ознайомив  про ті страшні часи, коли кожній сім’ї  не вистачало їжі, все зерно, яке було вирощене селянами, забиралось у колгоспи, а діти в цей час помирали від голоду.

Наприкінці виховного заходу учні запалили свічку для світлої пам’яті та щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.